Дитина почала спілкуватися, ставити питання
Після того, як мати помітила, що її дитина стала замкненою і боятися спілкування з однолітками у зв'язку з переїздом до Ізраїлю, вона звернулася до Доктора Левіта. Через певну кількість процедур батьки побачили, як їх малюк змінився. Він почав спілкуватися, ставити запитання. У дитячому садку поведінка кардинально змінилася на краще. Зараз хлопчик навчається у школі та є прикладом для всіх учнів. Діагноз «затримка психічного розвитку» було знято.
— Я хочу розповісти про випадок наш. У мене народилася в Україні цілком здорова дитина. Все було добре, ми переїхали до Ізраїлю, коли йому було рік і вісім місяців. Все було нормально. Трохи адаптувалися, коли він пішов. Я нічого не бачила, жодних змін, нічого поганого. Дитина почала розмовляти, всі говорили, як добре дитина розмовляє. Коли він пішов до ізраїльського садка, він замкнувся, перестав спілкуватися з дітьми. Він змінився на гірший бік. Він перестав говорити, перестав спілкуватися з людьми. Він сидів просто в куточку і найбільше мріяв. Він мріяв, ні з ким не розмовляв. Дітки танцювали, танцювали… Коли я прийшла на Хануку, я просто зазнала такого шоку. Це було дуже боляче дивитися, коли дитина сиділа… Усі танцювали, всі співали пісні, а вона сиділа у куточку, нікому не була потрібна. Було 35 дітей у групі. І потім вихователька сказала, що ви повинні щось робити, звертайтеся до центру розвитку дитини (нерозбірливо), ваша дитина хвора. Звичайно, це були такі слова, як грім з неба.
— Вдома як поводився?
— Удома він був непосидючий. Він не міг слухати, коли я йому щось читаю чи говорю.
- З апетитом?
— Із апетитом у нього жодних проблем.
— Потім перестав їсти?
— Перестав їсти він таку нормальну їжу. Він був схильний до повноти хлопчик. Нормальну їжу він теж перестав їсти. Навіть іноді мені здавалося, що в нього почалися якісь проблеми із ковтанням, з жуванням. Тобто він м'ясо категорично відмовлявся, хоча було вже 4 роки йому. Таке ось все шматочками, все дрібне… Теж я звернула увагу, що були проблеми з їжею. Він був дуже прив'язаний до мене. Коли йшли з ним вулицею, я йому казала – давай зайдемо до парку, там дітки грають? Він казав – ні, давай ми обійдемо парк, бо там є дітки, і ми не підемо туди гуляти. Тобто спілкування ніякого не було, він міг сидіти та дивитися телевізор і це все. Ми приїхали до лікаря, він нас подивився. Дитина зовсім не могла лежати на ліжку, її було дуже важко перевірити, вона стрибала. Йому включали телевізор, бавили всякими іграшками, тільки щоб перевірити, щоб він полежав спокійно. Ми робили двічі на тиждень процедуру. І я побачила вже після перших двох процедур, коли ми повернулися додому і наш тато прийшов з роботи… наша дитина взагалі ніколи не починала першою розмовляти, вона була закрита і зовсім не розмовляла з нами… і ось тут він узяв книжечку і каже – тато, давай ми з тобою почитаємо книжку. І дитина почала переказувати всю книжку. Тобто все те, що я йому читала, у нього було в голові закладено, і він батькові переказав усю книжку. І тут ми побачили, що потихеньку почали просуватися. Дитина почала підходити до діток, почала спілкуватися. Було дуже приємно бачити, що його почало щось цікавити. Я постійно чекала на запитання. Моя дитина нічого раніше не питала. Дитина у 3-4 роки повинна ставити запитання, а вона нічого не питала. І тут він починає потихеньку просуватися. Звичайно, були проблеми у нас із мовою, він пішов у логопедичний садок. Коли ми прийшли в логопедичний садок, ми вже пройшли два з половиною місяці процедури у лікаря, всі були здивовані. Мені сказали, що – у нас таке відчуття, що це документи не вашої дитини, які були надіслані нам. У садочку він добре просувався, у садочку його дуже любили. Після того, як йому виповнилося 6 років, йому пропонують перейти не відразу до першого класу, а йому пропонують перейти до звичайної школи, просто називається, тобто це було як нульовка, там, у Союзі. Ми коли пішли до школи, спочатку трошки відчували проблеми, не настільки була сконцентрована дитина. І було важкувато йому. Але наприкінці року, коли він закінчив цей рік, мені зателефонували і сказали, що все ми з вас знімаємо діагноз.
— Спеціальна освіта… і ми переводимо вас до звичайного класу. Нині він навчається вже у третьому класі (звичайний клас). Ніхто не каже, що він не сконцентрований, ніхто не каже, що він погано навчається чи не встигає. Навпаки, кажуть лише добрі слова. Дитина нещодавно отримала грамоту про те, що він учень зразковий у школі. Він дуже відповідальний. Він ніколи не піде до школи, щоб не приготувати та не зібрати портфель та не зробити домашнє завдання. Дитина вміє цінувати дружбу своїх друзів. Було дуже багато дзвінків з боку мам, казали – дякую. І запрошують дитину мою постійно в гості та на дні народження… тобто вона зовсім не самотня, у неї дуже багато друзів. Минулого разу, коли я була на батьківських зборах, вчителька відкрила його зошит, подивилася всі предмети і сказала, що все добре, ваша дитина має бути прикладом для всіх учнів у школі. І я хочу сказати — дякую Лікарю Левіту, що він нам допоміг і, дай Боже, йому здоров'я.











